В 2018 році Приватбанк звернувся в суд про стягнення боргу за картковим кредитом брата моєї клієнтки. Позов у розмірі 100 тис. грн був задовлений і переданий до виконавчої служби. В 2021 році, через тривалий час після смерті брата, банк звертається до суду про повторне стягнення боргу з спадкоємців померлого по цьому ж кредиту.  
Мною було доведено, що заявлена сума боргу по кредиту є безпідставно завищеною, так як в 2018 році рішення по сумі боргу, в двічі меншого розміру, було прийнято на користь банку. Окрім того в процесі ведення справи було встановлено, що моя клієнтка не приймала спадщину, в тому числі і борги брата за кредитом, оскільки вона є спадкоємицею другої черги. З цих підстав суд відмовив банку в задоволені позову.

Перед виїздом, в 2016 році, на постійне місце проживання за кордон моя клієнтка звернулась до відділення Пенсійного фонду України, оскільки її дитина отримувала пенсію по втраті годувальника. У відділенні ПФУ мою клієнтку зобов’язали написати заяву про припинення виплати пенсії. Після консультації, в консульстві України, їй стало відомо, що це було порушення прав її дитини на отримання даного виду пенсії. 
Боротьба за відновлення законного права тривала з 2019 року в судах першої, апеляційної і кассаційної інстанціях. І тільки в 2021 році суд зобов’язав ПФУ поновити виплату пенсії по втраті годувальника з 2016 року.